Авторское право / Аграрное право / Адвокатура / Административное право / Административный процесс / Акционерное право / Бюджетная система / Горное право‎ / Гражданский процесс / Гражданское право / Гражданское право зарубежных стран / Договорное право / Европейское право‎ / Жилищное право / Избирательное право / Информационное право / Исполнительное производство / История политических учений / Коммерческое право / Конкурсное право / Конституционное право зарубежных стран / Конституционное право России / Криминалистика / Криминалистическая методика / Криминология / Международное право / Наследственное право / Оперативно-розыскная деятельность / Права человека / Право интеллектуальной собственности / Право собственности / Право социального обеспечения / Право юридических лиц / Правоведение / Предпринимательское право / Римское право / Семейное право / Социология права / Судебная психиатрия / Судебное дело / Судебные и правоохранительные органы / Таможенное право / Теория и история государства и права / Трудовое право / Уголовное право / Уголовный процесс / Финансовое право / Экологическое право‎ / Ювенальная юстиция / Юридическая антропология‎ / Юридическая техника / Юридическая этика
<< Предыдушая Следующая >>

Введення християнства на Русі

Другим важливим фактором, що сприяв як об'єднанню Київської Русі і перетворенню її на могутню феодальну державу, так і посиленню політичної влади володаря, було, безперечно, введення християнства на Русі. Процес христи-янизації Русі був складним і тривалим. Він, очевидно, проходив у три етапи: Аскольдове хрещення 60-х років IX ст.; хрещення Ольги, що стало своєрідною кульмінацією у боротьбі християнства проти поганства протягом 882-988 рр.; хрещення Володимира, яке знаменує остаточну перемогу нової віри1.

Запровадження християнства було закономірним явищем, що було тісно пов'язано із загальною історичною ситуацією в Європі. У розвитку Європи IX ст. було історичним рубежем, бо саме в той час завершилося формування феодальної основи, і більшість європейських народів вступила в епоху розвиненого середньовіччя. Для слов'янських народів це століття теж було знаменитим - перемогло християнство в Моравії, Чехії, Словаччині, утвердилося в Болгарії. За цих умов Володимир, з одного боку, прагнув піднести міжнародний авторитет держави, розширюючи міжнародні зв'язки з сусідніми християнськими державами; з другого -хрещення Володимира, який зайняв престол у Києві в жорстокій міжусобній боротьбі, мало сприяти легалізації і легітимізації політичної влади Володимира. Християнізація Русі мала зміцнити верховенство влади Володимира, освятити його титул кагана (рівний імператорському, який вперше прийняв ще Аскольд), вона мала також допомогти йому провести, крім адміністративної, ще й військову та судову реформи. Суть військової реформи полягала в ліквідації «племінних» військових об'єднань і злитті військової системи з системою феодального землеволодіння. Володимир роздавав лени з зобов'язанням військової служби та організації оборони в ленах. Це дало змогу досить швидко забезпечити охорону рубежів, створити надійне військо не лише проти зовнішніх, але й внутрішніх ворогів. Система бенефіцій


1 Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. К.. 1988 С.57.


сприяла створенню навколо Володимира прошарку особисто віддан°ї йому знаті.

Судова реформа полягала в усталенні та розмежуванні судів єпископського та градського. В прийнятому «Уставі святого князя Володимира, крестившаго руськую землю, о церковных судех» було визначено також місце церкви в державі, джерела її матеріального існування, сфери юрисдикції. Матеріальне забезпечення встановлювалось у формі отримання десятої частини від централізованої феодальної ренти та інших прибутків (стаття 3). Стаття 4 вводила церковне судочинство та визначала межі світської юрисдикції, у статті 9 перелічувалися пункти широкої юрисдикції церкви. Для нас є найважливішим зміст статтей 4 і 5, в яких фактично проголошувалася відмова князя від втручання в справи церкви, які ій були передані, закріплювався поділ церковної і світської судової компетенції. Згідно з традиціями Візантії визнавався патронат князівської влади над церквою, тому, до речі, церковний статут був виданий від імені князя1.

Залежність Візантійської церкви від світської влади була майже повною. «Імператор, - зауважено в одній візантійській церковній хроніці XII ст. - є для церкви вищим володарем і охоронцем віри»2. Християнізація Русі значно прискорила розвиток культури - поширюється писемність, шкільництво, література, мистецтво, архітектура. Київська Русь була включена в коло християнської культури, що спиралася на величний фундамент античного Середземномор'я. Одночасно християнство як світогляд та ідеологія стали одним із вирішальних факторів зміцнення політичної влади князів, посилення ролі держави, одержавлення місцевого етносу. Про значення християнізації Русі М.Грушевський писав, що воно сприяло зародженню «единства политико-общественного уклада, общественных отношений и права», а також від цієї події почався процес еволюції Київської держави від збивання державишляхом збройної сили до легітимних державотворчих процесів, від панування князів-наїзників до панування князів-правителів.3

Хрещення Русі значно впливало і на міжнародне становище Київської держави, посилення рівноправних родинних


' Российское законодательство Х-ХХ веков. М., 1984. Т. 1. С40, 148-149.

2 Диль Ш. Основные проблеми византийской истории. М., 1947. С.71.

3 Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. С.57


зв'язків з пануючими династіями Європи. Тут доцільно навести і думку В.Липинського, який вважав, що оскільки християнство в Київській державі було введено згори, механічно, без зв'язку з місцевою культурою, що хоч і зміцнило спочатку державність, але не захистило, а може й дещо сприяло падінню Київської держави пізніше, в момент чужої експансії1.

<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "Введення християнства на Русі"
  1. Для реалізації планів унії було залучено орден єзуїтів
    Для реалізації планів унії було залучено орден єзуїтів. За дорученням керівництва ордену з концепцією церковної унії виступив Петро Скарга (колишній ксьондз у Рогатині, потім канонік у Львові, організатор єзуїтських колегій), який у 1577 р. випустив книжку «Про єдність церкви Божої». Вона визначила не лише зміст і спрямованість ідейної боротьби між католиками і православними в час перед унією,
  2. Висновки
    1. Початки української державності тісно пов'язані з процесом формування державних структур Київської Русі. Вони започатковані у ІУ-У ст. Полянським союзом племен, що сформувався у державність типу військової демократії. Соціально-економічний розвиток сприяв формуванню та укрупненню Київської держави, як і військова експансія. Введення християнства (трьома етапами) справило великий вплив на
  3. Люблінська унія політично об'єднала Литву і Польщу в одну федеративну державу
    Люблінська унія політично об'єднала Литву і Польщу в одну федеративну державу - Річ Посполиту, однак без духовної єдності навряд чи можна було чекати політичної міцності цього союзу. В ті часи духовне життя майже повністю проходило в релігійних рамках, тому духовна єдність спочатку означала єдність релігійну. Дещо раніше - в 1 Orzechowski Stanislaw. Poliski dialogi polityczne... S. 191 2
  4. НАЙВАЖЛИВІШІ ПАМ'ЯТКИ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
    Політична думка зароджується разом з державою і правом, вона не може виникнути поза державою. У той же час, якщо право не може існувати без держави, адже закони видаються державними органами і реалізуються ними, то політична думка у випадку втрати державності не зникає. Вона еволюціонує разом з розвитком національної суспільної думки. Тому право доходить до нас у вигляді прийнятих законів,
  5. Польща зібрала під свою владу майже всі українські землі
    Таким чином, Польща зібрала під свою владу майже всі українські землі. Велике князівство Литовське було для них етапом у переході під владу Польщі, в сферу впливу її державного ладу, права, побуту, культури. Починається широка полонізація українських земель. Частина української шляхти денаціоналізується, переходить у католицизм. З введенням Магдебурзького права поліпшилося становище міщан, але з
  6. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
    1. Брайчевський М.Ю. Походження Русі. - К, 1968. 2. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. - К.,1988. 3. Введенський А.М., Лосев А.Ф., Радлов ЕЛ., Шпет Г.Г. Очерки истории русской философии.- Свердловск, 1991. 4- Вишенський Іван.Твори. - К., 1959. 5. Голубевъ С. Киевский митрополит Петръ Могила и его сподвижники. -Кіев, 1883, 1898. Т. 1-2. в. Греков Б.Д. Киевская Русь. -
  7. ПОЛІТИЧНА СПАДЩИНА ГРОМАДІВЦІВ
    Зі становленням капіталізму в Україні виникали й різні напівполітичні громадські організації. Ці організації кристалізувалися у двох напрямках: у першому головним було національне визволення, яке б мало супроводжуватися й соціальним, у другому - соціальне визволення, яке можна було вирішити через національне єднання, спільну боротьбу слов'янських вільних народів. Виразом першого ставали громади,
  8. УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ
    Перехід до непу створив спочатку певні сприятливі умови для розвитку політичної думки в Україні. За Конституцією УСРР 1919 р. населенню були надані певні демократичні права (ст. 23—24) і в той же час чітко політично зорієнтовані межі політичної діяльності — вже п. 1 Конституції визначав мету політичної системи як організації диктатури пролетаріату, основні параметри системи та її вартості. У
  9. ВІД ІДЕЇ ДО ПЛЮРАЛІЗМУ КОНЦЕПЦІЙ (ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ)
    Існування кожної нації знаходить своє відображення також і у пануванні певних національних ідей, іманентних даному етносу, які супроводжують його протягом усього існування. Підсумовуючи історію української політичної думки майже за тисячоліття, можна з впевненістю твердити, що українська нація не є винятком, оскільки її екзистенцію за часу Київської держави і по XX ст. супроводжували певні
  10. Концепції окремішності української історії
    ЯКЩО не брати до уваги славнозвісну «Історію Русів», яка чи не вперше в загостреній формі поставила питання про своєрідність національної історії в українській історіографії, то одним із перших, хто порушив це питання в площині наукової етнографії або так званого «народницького напрямку» в українській історичній думці, був М.Костомаров. У цьому плані принципове значення мала його праця «Две
Портал "Все Учебники" © 2014
info@vse-uchebniki.com